обцяцькований

ОБЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обцяцькува́ти.

На тій булаві — шапка-невидимка, дорогоцінними камінчиками в п’ять рядів обцяцькована (Укр.. казки, 1951, 87);

Обцяцьковані мідними головками цвяшків двері причинилися тихо, без скрипу (Мушк., Серце.., 1962, 84);

Дві його [собору] землисто-чорні вежі, величні, похмуро красиві, здіймалися до самого неба, обцяцьковані гулястими кам’яними прикрасами (Загреб., Європа 45, 1959, 344).

Значення в інших словниках

1. обцяцькований — обцяцько́ваний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. обцяцькований — [обц'ац'кованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обцяцькований — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до обцяцькувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обцяцькований — ОБЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до обцяцькува́ти. На тій булаві – шапка-невидимка, дорогоцінними камінчиками в п'ять рядів обцяцькована (з казки); Обцяцьковані мідними головками цвяшків двері причинилися тихо, без скрипу (Ю.  Словник української мови у 20 томах