об'їзд

ОБ'Ї́ЗД, у, ч.

1. Дія за знач. об'їжджа́ти¹ 1–3.

Мировий поїхав далі в об'їзди по волості (І. Нечуй-Левицький);

Він повертався додому з далекого об'їзду по області (Д. Бедзик).

2. Місце, по якому об'їжджають або можна об'їхати що-небудь.

Скрізь об'їзди, все перекопане, зрите, наче тут недавно йшла війна (В. Кучер).

3. заст. Група вершників-дозорців; кінна варта, кінний патруль.

Значення в інших словниках

1. об'їзд — об'ї́зд іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. об'їзд — -у, ч. 1》 Дія за знач. об'їжджати I 1-3). Їхати в об'їзд. 2》 Місце, по якому об'їжджають або можна об'їхати що-небудь. 3》 заст. Група вершників-дозорців; кінна варта, кінний патруль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. об'їзд — Об'їзд, -ду м. Объѣздъ. Як поїде на об'їзд, то сьогодня дома буде, а як поїде навпростець — і завтра не буде. Ном. № 11407.  Словник української мови Грінченка