об'їзний
ОБ'ЇЗНИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для об'їзду (про шлях); кружний.
Щоб зменшити загазованість від автотранспорту збудовано об'їзні дороги (з газ.).
2. Який здійснює об'їзди ділянки, що охороняється.
Об'їзний наглядач;
// у знач. ім. об'їзни́й, но́го, ч. Той, хто наглядає за певною ділянкою, охороняє її, об'їжджаючи.
Зненацька почувсь грюкіт коло дверей і в контору вступив Олійниченко з двома об'їзними (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)