огидник

ОГИ́ДНИК, а, ч., розм.

Огидна, бридка людина.

Капітан аж зубами заскреготав.., насилу вдержуючи себе самого, щоби не кинутися на сього огидника (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. огидник — оги́дник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. огидник — -а, ч., розм. Огидна, бридка людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. огидник — ОГИ́ДНИК, а, ч., розм. Огидна, бридка людина. Капітан аж зубами заскреготав.., насилу вдержуючи себе самого, щоби не кинутися на сього огидника (Фр., VI, 1951, 470).  Словник української мови в 11 томах
4. огидник — Огидник, -ка м. Противный, отвратительный человѣкъ. Вх. Зн. 43.  Словник української мови Грінченка