однаковісінько
ОДНАКОВІ́СІНЬКО, розм.
Присл. до однакові́сінький.
О непотребная [славо]! Кесаря-ката І грека доброго ти полюбила Однаковісінько!.. (Т. Шевченко);
Ми із Марилькою сміємось, що це, мабуть, така наша вулиця щаслива, що назва її і по-українському, і по-польському звучить однаковісінько (Ірина Вільде);
// у знач. пред.
[1-й старий ткач:] Вдома тепер здуріти можна. [Анзорге:] Мені тепер однаковісінько, чи сяк, чи так (Леся Українка);
– Чи ти хоч подумала, що плещеш? Чи ти бачила, чула? Чи тобі однаковісінько, що верзти, аби верзти? (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)