Словник української мови у 20 томах

однаковісінько

ОДНАКОВІ́СІНЬКО, розм.

Присл. до однакові́сінький.

О непотребная [славо]! Кесаря-ката І грека доброго ти полюбила Однаковісінько!.. (Т. Шевченко);

Ми із Марилькою сміємось, що це, мабуть, така наша вулиця щаслива, що назва її і по-українському, і по-польському звучить однаковісінько (Ірина Вільде);

// у знач. пред.

[1-й старий ткач:] Вдома тепер здуріти можна. [Анзорге:] Мені тепер однаковісінько, чи сяк, чи так (Леся Українка);

– Чи ти хоч подумала, що плещеш? Чи ти бачила, чула? Чи тобі однаковісінько, що верзти, аби верзти? (В. Козаченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. однаковісінько — однакові́сінько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
  2. однаковісінько — розм. Присл. до однаковісінький. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. однаковісінько — Однакові́сінько, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. однаковісінько — ОДНАКОВІ́СІНЬКО, розм. Присл. до однакові́сінький. О непотребная [славо]! Кесаря-ката І грека доброго ти полюбила Однаковісінько!.. (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  5. однаковісінько — Однаковісінько нар. Совершенно одинаково. Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні, чи хто згадає, чи забуде мене въ снігу на чужині — однаковісінько мені. Шевч. 389.  Словник української мови Грінченка