однаковісінько

ОДНАКОВІ́СІНЬКО, розм. Присл. до однакові́сінький.

О непотребная [славо]! Кесаря-ката І грека доброго ти полюбила Однаковісінько!.. (Шевч., II, 1963, 50);

Ми із Марилькою сміємось, що це, мабуть, така наша вулиця щаслива, що назва її і по-українському, і по-польському звучить однаковісінько (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 5);

// у знач. присудк. сл.

[1-й старий ткач:] Вдома тепер здуріти можна. [Анзорге:] Мені тепер однаковісінько, чи сяк, чи так (Л. Укр., IV, 1954, 229);

— Чи ти хоч подумала, що плещеш? Чи ти бачила, чула? Чи тобі однаковісінько, що верзти, аби верзти? (Коз., Сальвія, 1959, 189).

Значення в інших словниках

1. однаковісінько — однакові́сінько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. однаковісінько — розм. Присл. до однаковісінький. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. однаковісінько — ОДНАКОВІ́СІНЬКО, розм. Присл. до однакові́сінький. О непотребная [славо]! Кесаря-ката І грека доброго ти полюбила Однаковісінько!.. (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. однаковісінько — Однакові́сінько, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. однаковісінько — Однаковісінько нар. Совершенно одинаково. Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні, чи хто згадає, чи забуде мене въ снігу на чужині — однаковісінько мені. Шевч. 389.  Словник української мови Грінченка