одноосібний
ОДНООСІ́БНИЙ, а, е.
1. Належний одній особі; індивідуальний.
Не треба й недооцінювати одноосібні господарства, де людина – не приоре качани, не дасть змарнуватися садовині (з газ.).
2. Який здійснює одна особа.
Одноосібне керівництво;
Сумніви щодо принципу самодостатності місцевої влади, яка часто виступає в ролі одноосібного постачальника послуг на місцевому ринку, були зміцнені появою конкуренції (з наук. літ.);
// Зосереджений в руках однієї особи.
Розв'язання деяких питань досі часто-густо залежало від одноосібної начальницької волі (з газ.);
Здавалося, що одноосібне панування, влада, не обмежена законом, залишилися далеко позаду, коли існував культ героїв і людських жертвоприношень (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)