омлілий
ОМЛІ́ЛИЙ, а, е, рідко.
Дієпр. акт. до омлі́ти.
В тій хвилі з проразливим криком болю вона впала омліла (І. Франко);
Голова її падає йому на плече, руки опускаються, він мчить її в танці омлілу (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)