омлілий
ОМЛІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до омлі́ти.
В тій хвилі з проразливим криком болю вона впала омліла (Фр., І, 1955, 347);
Голова її падає йому на плече, руки опускаються, він мчить її в танці омлілу (Л. Укр., III, 1952, 247).
Словник української мови (СУМ-11)