опришок
ОПРИ́ШОК, шка, ч., іст.
1. Народний месник, учасник народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті і Буковині проти феодально-кріпосницького гніту в другій половині XVI – першій половині XIX ст.
Гуцульщину почав потроху читати. Тоді візьмуся за оповідання про опришків, а на кінці прочитаю Федьковича (М. Коцюбинський);
Антифеодальний рух опришків, як засвідчують історичні документи, був відомий з другої половини XV століття. Вже в той час опришки беруть участь у селянських повстаннях на західноукраїнських землях (з наук. літ.).
2. перен., діал. Розбійник, злодій, бешкетник.
– Ти зробився зовсім іншим чоловіком, перестав пити, перестав заходити до шинків, водитися з п'яницями та опришками (І. Франко);
* У порівн. – Він ще б'ється, як опришок .. Вдарив мене... (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)