оріх

ОРІ́Х, а, ч., рідко.

Те саме, що горі́х.

Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів – оріхи ноти ронять пожовклі (П. Тичина);

Був колись оріх, а тепер свистун (Номис);

Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. оріх — -а, ч., рідко. Те саме, що горіх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. оріх — Горіх, горішок, горішочок  Словник чужослів Павло Штепа
3. оріх — Орі́х, див. горі́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. оріх — ОРІ́Х, а, ч., рідко. Те саме, що горі́х. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Тич.  Словник української мови в 11 томах