осколок
ОСКО́ЛОК, лка, ч.
Відбитий, відколений шматок чого-небудь твердого.
Чавунна куля .. вдарилася в гранітну брилу біля брами й розскочилася разом з осколками граніту (Іван Ле);
Метеорити є, мабуть, осколками інших небесних тіл (з навч. літ.);
// Дрібна частинка бомби, снаряда, міни і т. ін., що відколюється під час вибуху.
Гриміла артилерійська канонада, сипались зенітні осколки з неба (В. Кучер);
Тимко побачив нашого бійця, що біг без шапки і шинелі, він правою рукою підтримував відбиту осколком щелепу (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)