оскомина
ОСКО́МИНА, и, ж., розм.
Оскома.
[Халява:] Коли б ми оце були на Подолі, .. добули б хоч по невеличкій чарчині! [Хома:] Не нагадуй, хай їй враг, оскомину тільки нагониш (М. Кропивницький);
* У порівн. Розмова з о. Нестором ще троха млоїла його, мов оскомина на зубах (І. Франко).
◇ Збива́ти / зби́ти оско́му (оско́мину) див. збива́ти;
Зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти (зогна́ти) оско́му (оско́мину) див. зганя́ти;
(1) Наби́ти оско́мину (д) див. набива́ти.
Словник української мови (СУМ-20)