осліп

О́СЛІП¹, у, ч., рідко.

Осліплення, засліпленість.

В осліпі своєму [від ревнощів] наважилась вона зрадливця .. смертю укарати (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

О́СЛІП², присл., рідко.

Сліпо, несвідомо.

А іноді він їй і боки наб'є так, що вона біжить од його [нього] осліп (Ганна Барвінок);

Якби .. бовкнув несподівано дзвін або розрізав густе повітря постріл рушниці, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (М. Коцюбинський);

То буде потім... Потім? А зараз осліп кинутися, мов у жертовне вогнище? (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. осліп — на осліп: очертя голову [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. осліп — о́сліп 1 іменник чоловічого роду засліпленість рідко о́сліп 2 прислівник несвідомо незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
3. осліп — див. навмання  Словник синонімів Вусика
4. осліп — I -у, ч., рідко. Осліплення, засліпленість. II присл., рідко. Сліпо, несвідомо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. осліп — О́СЛІП¹, у, ч., рідко. Осліплення, засліпленість. О́СЛІП², присл., рідко. Сліпо, несвідомо. Якби.. бовкнув несподівано дзвін або розрізав густе повітря постріл рушниці, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (Коцюб., II, 1955, 73).  Словник української мови в 11 томах
6. осліп — I. Осліп, -пу м. Ослѣпленіе. Забувши всю біду, що ми йому не раз ув осліпі чинили. К. Дз. 177. --------------- II. Осліп нар. Слѣпо, очертя голову, наобумъ. Біжить од його осліп. Г. Барв. 113. Тиснулися осліп до штурму.  Словник української мови Грінченка