осмучений
ОСМУ́ЧЕНИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. пас. до осмути́ти.
2. у знач. прикм. Смутний, невеселий.
Мусій Завірюха кидає на осмучені дівочі лиця бадьорий погляд. Чи є підстава для тривоги? (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)ОСМУ́ЧЕНИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. пас. до осмути́ти.
2. у знач. прикм. Смутний, невеселий.
Мусій Завірюха кидає на осмучені дівочі лиця бадьорий погляд. Чи є підстава для тривоги? (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)