осмучений

ОСМУ́ЧЕНИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до осмути́ти.

2. у знач. прикм. Смутний, невеселий.

Мусій Завірюха кидає на осмучені дівочі лиця бадьорий погляд. Чи є підстава для тривоги? (Горд., Дівчина.., 1954, 39).

Значення в інших словниках

1. осмучений — осму́чений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. осмучений — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до осмутити. 2》 у знач. прикм.Смутний, невеселий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осмучений — ОСМУ́ЧЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. до осмути́ти. 2. у знач. прикм. Смутний, невеселий. Мусій Завірюха кидає на осмучені дівочі лиця бадьорий погляд. Чи є підстава для тривоги? (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах