пака
ПА́КА, и, ж.
1. Велика кількість зв'язаних, скріплених мотузкою однорідних предметів.
Сидорчук і ще кілька бійців почали швидко виносити з дверей великі паки паперів і скидати їх у кузов (Ю. Бедзик);
Дівчина не полінувалася і розв'язала паку книг (Ю. Мартич);
Сіно краще зберігати в паках, кормову солому подрібненою (з наук.-попул. літ.).
2. Ряд, сукупність складених один на одний предметів; стос.
– Оту паку боргових документів візьми й перевір (О. Полторацький);
– У них знайдено цілі паки порожніх медичних грілок (В. Кучер);
Якщо зокола – рай, то тут – прояви Вмирання, муки й розпачу людей, Що мук своїх самі не відчувають, Куняючи [в поїзді] над паками речей (М. Бажан).
3. спец. Великий тюк товару.
Пака тютюну; Пака бавовни.
4. діал., зах. Скриня.
Нічого путящого: полотно та паки вовни (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)