пака
ПА́КА, и, ж.
1. Велика кількість зв’язаних, скріплених мотузкою однорідних предметів.
Сидорчук і ще кілька бійців почали швидко виносити з дверей великі паки паперів і скидати їх у кузов (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 20);
Дівчина не полінувалася і розв’язала паку книг (Мартич, Друзі.., 1962, 16);
Сіно краще зберігати в паках, кормову солому подрібненою (Хлібороб Укр., 7, 1966, 17).
2. Ряд, сукупність складених один на одний предметів; стос.
— Оту паку боргових документів візьми й перевір (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 49);
— У них знайдено цілі паки порожніх медичних грілок (Кучер, Трудна любов, 1960, 446);
Якщо зокола — рай, то тут — прояви Вмирання, муки й розпачу людей, Що мук своїх самі не відчувають, Куняючи [в поїзді] над паками речей (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 51).
3. спец. Великий тюк товару.
Пака тютюну; Пака бавовни.
Словник української мови (СУМ-11)