паль
ПАЛЬ¹, і, ж., діал.
Паля.
Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (М. Коцюбинський).
ПАЛЬ², і, ж., діал.
Спрага.
Води пив він того дня дуже багато, бо всередині чув після вчорашнього страшенну паль і хотів її залити водою (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)