паль

ПАЛЬ, і, ж., діал. Паля.

Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (Коцюб., І, 1955, 393).

На паль садови́ти (саджа́ти, сади́ти, посади́ти, збива́ти, зби́ти і т. ін.) — те саме, що На па́лю садови́ти (саджа́ти, сади́ти, посади́ти, збива́ти, зби́ти і т. ін.) ( див. па́ля).

[Р-д:] Не трибунал конгрес, на жаль, І не посадить вас на паль… (Олесь, Вибр., 1958, 429);

Ста́ти мов (як і т. ін.) паль — заклякнути, стати непорушно (від страху, відчаю, здивування і т. ін.).

Приведена стала мов паль. Чи страх обезсилив, чи жаль? (Фр., XIII, 1954, 103).

Значення в інших словниках

1. паль — Спрага [I]  Словник з творів Івана Франка
2. паль — паль іменник жіночого роду паля діал.  Орфографічний словник української мови
3. паль — -і, ж., діал. Паля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. паль — ПАЛЬ¹, і, ж., діал. Паля. Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (М. Коцюбинський). ПАЛЬ², і, ж., діал. Спрага. Води пив він того дня дуже багато, бо всередині чув після вчорашнього страшенну паль і хотів її залити водою (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. паль — паль, вбивати на палю один з найжорстокіших способів страти людей, який шляхта широко застосовувала для боротьби проти українських повстанців  Словник застарілих та маловживаних слів
6. паль — Паль, -лю м. см. сапіна. Шух. І. 176.  Словник української мови Грінченка