парник

ПАРНИ́К, а́, ч.

Засклена або накрита плівкою споруда для вирощування ранньої розсади, ранніх овочів і плодів.

Підіймалася в парниках розсада... (О. Гончар);

У мене не ростуть у радгоспі на березах і модринах яблука й груші, як у Мічуріна, – задовольняюсь огірками, редискою і помідорами, та й то з парників (Б. Антоненко-Давидович);

Огірки з парника.

Значення в інших словниках

1. парник — парни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. парник — [парник] -ниека, м. (ў) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
3. парник — -а, ч. Засклене приміщення для вирощування ранньої розсади, ранніх овочів і плодів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. парник — Тепличка  Словник чужослів Павло Штепа
5. парник — ТЕПЛИ́ЦЯ (тепле, часто опалюване засклене приміщення для вирощування ранніх або південних рослин та розсади), ОРАНЖЕРЕ́Я, ПАРНИ́К (грядки під заскленими рамами).  Словник синонімів української мови
6. парник — Парни́к, -ка́, в -ку́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. парник — ПАРНИ́К, а́, ч. Засклене приміщення для вирощування ранньої розсади, ранніх овочів і плодів. Підіймалася в парниках розсада… (Гончар, І, 1954, 291).  Словник української мови в 11 томах