пестувати

ПЕ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., кого.

1. Дбайливо доглядати, з любов'ю виховувати дитину.

Догляда [пані] їх, пестує, коха, до розуму доводе (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пестую його, годую кашкою; стало воно потрошку та потрошку одужувать, піднялось на ноги і забелькотіло: “Тату, бозя” (О. Стороженко);

// Потурати чиїм-небудь надмірним вимогам, бажанням, примхам; балувати.

Тимоха дуже було часто гроші бере в батька, а той, не вміючи одговоритись і пестуючи дурня, дає йому, скільки він забажає (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. перен. Сприяти розвиткові, зростанню кого-, чого-небудь.

Пестувати еліту.

3. Те саме, що пе́сти́ти 1.

– Орисе! Ріднесенька! Зіронько моя! – обнімала і пестувала Катря, переставши плакати, свою кохану посестрицю, товаришку по горю (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. пестувати — пе́стувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пестувати — див. балувати  Словник синонімів Вусика
3. пестувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Дбайливо доглядати, з любов'ю виховувати дитину. || Потурати чиїм-небудь надмірним вимогам, бажанням, примхам; балувати. 2》 перен. Сприяти розвиткові, зростанню кого-, чого-небудь. 3》 Те саме, що пестити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пестувати — Пе́стувати, -тую, -туєш, -тує = пе́сти́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пестувати — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ...  Словник синонімів української мови
6. пестувати — ПЕ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Дбайливо доглядати, з любов’ю виховувати дитину. Догляда [пані] їх, пестує, коха, до розуму доводе (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
7. пестувати — Пе́стувати, -тую, -єш гл. Ласкать. І звичайне, як дитина, пестує старого. Шевч.  Словник української мови Грінченка