печатник
ПЕЧА́ТНИК, а, ч.
1. іст. Той, на кого покладено відповідальність за збереження державної печатки; хоронитель печатки.
На чолі княжого двору стояв двірський .. У XII ст. згадується печатник і покладник (спальник (з наук. літ.).
2. Той, хто ставить клеймо на виробах, товарах.
Словник української мови (СУМ-20)