пискливо

ПИСКЛИ́ВО.

Присл. до пискли́вий.

Розставивши, як чорногуз, свої довгі ноги, він по-жіночому пискливо зареготав (П. Колесник);

– А що, коли б оцей колодязь та перенести туди, на горб, – пискливо внесло пропозицію якесь замурзане хлоп'я (А. Головко);

* Образно. Кларнет пискливо тягне краков'яка, Мазурки плине повідь голуба (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. пискливо — пискли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пискливо — Присл. до пискливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пискливо — ПИСКЛИ́ВО. Присл. до пискли́вий. Розставивши, як чорногуз, свої довгі ноги, він по-жіночому пискливо зареготав (Кол., Терен.., 1959, 36); — А що, коли б оцей колодязь та перенести туди, на горб...  Словник української мови в 11 томах