пискливо

ПИСКЛИ́ВО. Присл. до пискли́вий.

Розставивши, як чорногуз, свої довгі ноги, він по-жіночому пискливо зареготав (Кол., Терен.., 1959, 36);

— А що, коли б оцей колодязь та перенести туди, на горб, — пискливо внесло пропозицію якесь замурзане хлоп’я (Головко, І, 1957, 183);

*Образно. Кларнет пискливо тягне краков’яка, Мазурки плине повідь голуба (Мал., Книга.., 1954, 97).

Значення в інших словниках

1. пискливо — пискли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пискливо — Присл. до пискливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пискливо — ПИСКЛИ́ВО. Присл. до пискли́вий. Розставивши, як чорногуз, свої довгі ноги, він по-жіночому пискливо зареготав (П. Колесник); – А що, коли б оцей колодязь та перенести туди, на горб, – пискливо внесло пропозицію якесь замурзане хлоп'я (А.  Словник української мови у 20 томах