питливо

ПИТЛИ́ВО, рідко.

Присл. до питли́вий.

– Ганна Йосипівна! Раз хоч на віку! – просить, спідлоба питливо дивлячись, Власов (Панас Мирний);

Сонька сіла на стілець і питливо подивилась на Кметя (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. питливо — питли́во прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. питливо — рідко. Присл. до питливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. питливо — ПИТЛИ́ВО, рідко. Присл. до питли́вий. — Ганна Йосипівна! Раз хоч на віку! — просить, спідлоба питливо дивлячись, Власов (Мирний, IV, 1955, 147); Людина у вузькому пальті і чоботях питливо зорила за освітленими вікнами (Панч, На калин. мості, 1965, 177).  Словник української мови в 11 томах