платочок

ПЛАТО́ЧОК¹, чка, ч.

Зменш.-пестл. до плато́к¹.

І така [дівчина] – в корсетині в латаній, в платочку в старенькому.., худенька (А. Тесленко);

Дидона гірко заридала і з білого свого лиця Платочком сльози обтирала (І. Котляревський).

ПЛАТО́ЧОК², чка, ч., діал.

Зменш.-пестл. до плато́к².

Служниця на таці несла тарілки, накраяну платочками шинку (І. Франко);

У повітрі літали малесенькі платочки снігу (І. Франко);

З пишних троянд осипались рожеві платочки (М. Коцюбинський);

Талого снігу платочки сивенькії.., проліски в рідкій травиці бліденькії, то ж була провесна, щастя вінець! (Леся Українка);

* У порівн. Сильним замахом руки викинула [Целя] дрібні шматочки подертого листа. Посипались вони вниз, мов снігові платочки (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. платочок — плато́чок 1 іменник чоловічого роду від: платок — хустка плато́чок 2 іменник чоловічого роду від: платок — пласт; пластівець діал.  Орфографічний словник української мови
2. платочок — -чка, ч., діал. Зменш.-пестл. до платок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. платочок — ПЛАТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до плато́к¹. І така [дівчина] — в корсетині в латаній, в платочку в старенькому.., худенька (Тесл., З книги життя, 1949, 9); Дидона гірко заридала і з білого свого лиця Платочком сльози обтирала (Котл., І, 1952, 72).  Словник української мови в 11 томах
4. платочок — Платок, -тка ж. 1) Слой. Укопану глину беруть платками за помочию зелізних лопаток. Шух. І. 260. 2) Платокъ. ум. плато́чок.  Словник української мови Грінченка