плекання
ПЛЕКА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. плека́ти.
Не був [Іван] жадний багатства – не на те гуцул жиє на світі – саме плекання маржинки сповняло радістю серце (М. Коцюбинський);
Велике наше сьогодні вимагає від нас повсякденного плекання та вирощування молоді поетичної (П. Тичина);
Терезка змінила пелюшки і взялася годувати дитину. Плекання сина приносило їй особливу радість (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)