плитка
ПЛИ́ТКА, и, ж.
1. Зменш. до плита́ 1, 2.
Краєм саду йшла викладена камінними плитками доріжка (Ірина Вільде);
На чавунній плитці кипить мідний чайник (В. Кучер).
2. Невеликий плоский (перев. прямокутний) шматок чого-небудь.
Шевченко розклав на постелі малярське приладдя і, як дитина милується своїми іграшками, милувався плитками акварелі.., палітрою, альбомами та сувоями ватману (З. Тулуб);
Плитка шоколаду.
3. Електричний нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликої електронепровідної підставки із вмонтованими в неї металевими спіралями (пластинками), що розжарюються від струму.
△ (1) Метла́ська пли́тка, спец. – плитка з випаленої легкоплавкої глини, що використовується для настилання підлог і облицювання стін.
Підлоги будинку ГЕС вистилають метласькими плитками (з наук. літ.).
(2) Електри́чна пли́тка – електричний переносний прилад для приготування їжі.
Нагрівник можна зробити з електричної плитки, а от де візьмуть психофізики джерело ультракоротких радіохвиль?! (М. Дашкієв);
Увімкнув [батюшка] електричну плитку й поставив на неї велику луджену миску з водою (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)