плюмаж
ПЛЮМА́Ж, у, ч.
Оздоба з пір'я на чоловічому головному уборі.
З'являються в дверях пишні жандарми в трикутних шапках, в плюмажах і з густим сріблом на фраках (М. Коцюбинський);
Олександр зняв з голови шапку з галуном і високим плюмажем (П. Кочура);
// Оздоба з пір'я на жіночому платті.
Плаття з плюмажем;
// Оздоба у вигляді китиці або пучка пір'я на кінській збруї.
Білосніжні плюмажі коливались на головах коней (Н. Рибак);
* Образно. На коліях перегукувались паровози, в небо злітали плюмажі білої пари (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)