плюндрований
ПЛЮНДРО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до плюндрува́ти.
Багато-багато разів він [Подільський край] був плюндрований вогнем і мечем (І. Цюпа);
// плюндро́вано, безос. пред.
Гершко чув, як ломано [ламано] двері, плюндровано засіки (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)