плюндрований
ПЛЮНДРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до плюндрува́ти.
Багато-багато разів він [Подільський край] був плюндрований вогнем і мечем (Цюпа, Україна.., 1960, 243);
// плюндро́вано, безос. присудк. сл.
Гершко чув, як ломано [ламано] двері, плюндровано засіки (Фр., III, 1950, 43).
Словник української мови (СУМ-11)