плюмаж
ПЛЮМА́Ж, у, ч. Оздоба з пір’я на чоловічому головному уборі.
З’являються в дверях пишні жандарми в трикутних шапках, в плюмажах і з густим сріблом на фраках (Коцюб., II, 1955, 412);
Олександр зняв з голови шапку з галуном і високим плюмажем (Кочура, Зол. грамота, 1960, 425);
// Оздоба з пір’я на жіночому платті. Плаття з плюмажем;
// Оздоба у вигляді китиці або пучка пір’я на кінській збруї.
Білосніжні плюмажі коливались на головах коней (Рибак, Помилка.., 1940, 337);
*Образно. На коліях перегукувались паровози, в небо злітали плюмажі білої пари (Собко, Звич. життя, 1957, 24).
Словник української мови (СУМ-11)