плюскати
ПЛЮ́СКАТИ, аю, аєш, недок.
1. без прям. дод. Рухаючись, видавати плюскіт (про воду або іншу рідину).
А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла і нарешті сягнула до горища (Б. Грінченко);
Вічно дзвенить посуд [у лабораторії], булькають і плюскають рідини, оглушливо гудуть примуси (Ю. Шовкопляс);
// Битися, ударятися об що-небудь з плюскотом.
Він [баркас] стояв, а хвиля гралась навкруги нього, плюскала в боки, бризкала піною (М. Коцюбинський);
// Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині) створювати плюскіт.
Кінь фиркає та плюскають гумові колеса в калюжах та ямках (Г. Хоткевич).
2. що. Різким рухом, з плюскотом лити, наливати воду (або іншу рідину) в що-небудь.
Плюскати воду в миску.
3. що і без прям. дод. Бризкати водою (або іншою рідиною), лити її на себе або на кого-, що-небудь.
Плюскати водою в обличчя;
Плюскати воду на стіл.
Словник української мови (СУМ-20)