пліть
ПЛІТЬ¹, і, ж.
1. Витке стебло.
2. рідко. Плетений, грубий батіг; нагайка.
Да взяв милий дротяну пліть (П. Чубинський);
Міцно юнак ударив Пліттю коня гнідого І полетів в погоню (Л. Первомайський).
3. діал. Сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивається бриль.
– А пліті на бриль даси? Ти ж собі налагодив!.. (М. Коцюбинський).
ПЛІТЬ², і, ж.
Збірн. до плі́тка² 1.
Я був малий і рідко докидав Своє слівце про очерет, про став, Про хитру пліть, про ненаситну щуку (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)