побурчати
ПОБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.
Бурчати якийсь час.
Ольга побурчала на стажистку Ніну за недопалок, знайдений у коридорі (з газ.);
Баатури трохи побурчали, але, видно, погодилися з думкою свого старшого товариша, бо опустили зброю і почали в'язати полоненикам руки (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)