побурчати
ПОБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. і неперех., розм. Бурчати якийсь час.
Ольга побурчала на стажистку Ніну за недопалок, знайдений у коридорі (Літ. газ., 16.ХІІ 1960, 4).
Словник української мови (СУМ-11)ПОБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. і неперех., розм. Бурчати якийсь час.
Ольга побурчала на стажистку Ніну за недопалок, знайдений у коридорі (Літ. газ., 16.ХІІ 1960, 4).
Словник української мови (СУМ-11)