повергнений
ПОВЕ́РГНЕНИЙ, ПОВЕ́РГНУТИЙ, а, е, уроч.
Дієпр. пас. до пове́ргнути.
І тим пекучішими видаються сльози, коли плаче безнадійно закам'яніла чиясь, велика, зі скутими крилами, геть у прах повергнута людська, і вона ж і божеська, душа... (І. Багряний);
// пове́ржено, безос. пред.
Терпцю немає вже, княгине. Обрів повержено, а де наші мужі? Чому князь тримає їх у Тивері? (Д. Міщенко);
Надто, що імператора повержено остаточно з допомогою його власної жони, після чого західний світ мав неминуче визнати єдиним своїм володарем і проводирем не тільки духовним, а й світським – папу (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)