повискувати
ПОВИ́СКУВАТИ, ую, уєш, док.
Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки.
Змучені собаки повискували і ледве плентались (О. Донченко);
Бабуся загнала у воду свого барбосика, який дещо повискує (з газ.);
// Час від часу утворювати уривчасті, різкі, пронизливі звуки.
Дід Гнилоквас поволеньки суне далі, й немащені колеса грабарки повискують сухим голодним вищанням (Є. Гуцало);
А жовті сап'янці стукотіли, й витьохкували під ними мостини, й повискувала скрипка (Ю. Мушкетик);
Інструменти замовкали один за одним, і тільки одна якась писклява дудка ще повискувала кілька тактів (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)