повискувати
ПОВИ́СКУВАТИ, ую, уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки.
Змучені собаки повискували і ледве плентались (Донч., III, 1956, 14);
Від болю він [Грушевський] жалібно повискував (Смолич, Мир.., 1958, 98);
// Час від часу утворювати уривчасті, різкі, пронизливі звуки.
Інструменти замовкали один за одним, і тільки одна якась писклява дудка ще повискувала кілька тактів (Полт., Повість.., 1960, 136).
Словник української мови (СУМ-11)