повислий
ПОВИ́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до пови́снути.
Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 236).
2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу.
Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 450);
Зеленуваті або блідо-рожеві дрібні квітки [гірчака] зібрані в повислі .. волоті (Лікар. рослини.., 1958, 93).
Словник української мови (СУМ-11)