повискування

ПОВИ́СКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. пови́скувати і звуки, утворювані цією дією.

Перші дві-три хвилини пси весело борюкалися. Радіорупор передавав їх повискування (Донч., III, 1956, 330);

На подвір’ї, на просторім артільнім обійсті, — передзвін ковадла, голосне до зойку повискування циркулярки (Рад. Укр., 4.ІХ 1962, 3).

Значення в інших словниках

1. повискування — пови́скування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. повискування — -я, с. Дія за знач. повискувати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повискування — ПОВИ́СКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. пови́скувати і звуки, утворювані цією дією. Перші дві-три хвилини пси весело борюкалися. Радіорупор передавав їх повискування (О. Донченко); На подвір'ї, на просторім артільнім обійсті, – передзвін ковадла, голосне до зойку повискування циркулярки (з газ.).  Словник української мови у 20 томах