повнити
ПО́ВНИТИ¹, ню, ниш, недок., кого, що.
Те саме, що наповня́ти.
Мене по вінця щастя повнить нині (М. Бажан);
По щирості – жалію, Що на машині Велзовій мені Не пощастило завітати в дні, Коли ввесь Київ повнив люд прибулий (М. Рильський);
Творіть дітей, народжуйте сміливо й багато. Повніть нашу землю (О. Довженко).
ПО́ВНИТИ², ню, ниш, недок., що, діал.
Виконувати (службу, обов'язки тощо).
Свій обов'язок варення кави повнила [Маруся] вже без сердечної тривоги (Г. Хоткевич);
– Я прийшла подивитись, як ви службу повните, – мовила вона [до вартових] (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)