повчати
ПОВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що.
1. Вчити кого-небудь чогось, даючи поради, напучення, пояснюючи, показуючи; напучувати, наставляти.
[Лукія:] Як діждеш синів, то повчай їх, щоб вони не були такими бузувірами, як їх .. батько! (М. Кропивницький);
Клим, повен життєвого досвіду, повчав сина, як треба жить (К. Гордієнко).
2. розм. Бити, караючи за яку-небудь провину.
Досталося ж Галі! Параска, як огонь, кинулась на неї .. То не мати повчає своє дитя – то звірюка кинулася на чуже .. Не зоставила мати живого тіла на дочці (Панас Мирний);
Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)