повішений

ПОВІ́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до пові́сити.

А як дійшли до церкви, то старша дружечка тихенько ззаду й розв'язала шнурочок, на чім повішений був капшучок (Г. Квітка-Основ'яненко);

– В лісі між Ржавцем і Ічнею знайшли його, повішеного за ноги і зашмагованого канчуками (О. Стороженко);

І слово, і діло героїв – нетлінні – легендою стали живою, а Гітлер гниє, і гниє Муссоліні, повішений вниз головою... (М. Упеник);

// у знач. прикм.

Коли стає страшно жити серед них [ворогів], я йду до повішеної жінки, змітаю сніг їй з очей і дивлюся (Ю. Яновський);

// у знач. ім. пові́шений, ного, ч.; пові́шена, ної, ж. Людина, скарана на смерть через повішення.

Офіціальний кат домініону, м-р Елліс, брав надто дорого за кожного повішеного (І. Кулик);

Лікарка оглянула повішену, зробила обшук, але, крім записки в пазусі, нічого не знайшла (С. Чорнобривець);

// пові́шено, безос. пред.

Видима річ, що Грицько не сам завісився, а вже мертвого його повішено (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. повішений — пові́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повішений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повісити. || повішено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. повішений, -ного, ч.; повішена, -ної, ж. Людина, скарана на смерть через повішення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повішений — Пові́шений, -на, -не (дієпр. від пові́сити)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повішений — ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИК заст. Присипали його тіло землею в найпоганішому місці..  Словник синонімів української мови
5. повішений — ПОВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пові́сити. А як дійшли до церкви, то старша дружечка тихенько ззаду й розв’язала шнурочок, на чім повішений був капшучок (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах