повішений

пові́шений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до повісити.

|| повішено, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. повішений, -ного, ч.; повішена, -ної, ж. Людина, скарана на смерть через повішення.

Значення в інших словниках

1. повішений — пові́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повішений — Пові́шений, -на, -не (дієпр. від пові́сити)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. повішений — ПОВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пові́сити. А як дійшли до церкви, то старша дружечка тихенько ззаду й розв'язала шнурочок, на чім повішений був капшучок (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. повішений — ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИК заст. Присипали його тіло землею в найпоганішому місці..  Словник синонімів української мови
5. повішений — ПОВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пові́сити. А як дійшли до церкви, то старша дружечка тихенько ззаду й розв’язала шнурочок, на чім повішений був капшучок (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах