повішений

ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИК заст. Присипали його тіло землею в найпоганішому місці.. Бо вже таке право для вішальників (Мирослав Ірчан); Най повішеника ховають (Марко Черемшина); — Коли ви вивезли матір.. та й покинули на великому трахту на розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. повішений — пові́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повішений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повісити. || повішено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. повішений, -ного, ч.; повішена, -ної, ж. Людина, скарана на смерть через повішення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повішений — Пові́шений, -на, -не (дієпр. від пові́сити)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повішений — ПОВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пові́сити. А як дійшли до церкви, то старша дружечка тихенько ззаду й розв'язала шнурочок, на чім повішений був капшучок (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. повішений — ПОВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пові́сити. А як дійшли до церкви, то старша дружечка тихенько ззаду й розв’язала шнурочок, на чім повішений був капшучок (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах