погордливо

ПОГО́РДЛИВО і ПОГІ́РДЛИВО

Присл. до пого́рдливий.

Софія погордливо крізь сльози засміялась (Леся Українка);

Парасковії Федорівні він злегка кивнув головою, на хлопців зиркнув зневажливо і погордливо (О. Іваненко);

Якась підстаркувата міщанка поважно розсілась на канапі й, погірдливо смакуючи кожне слово, розповідає про власне життя (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. погордливо — пого́рдливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. погордливо — і погірдливо. Присл. до погордливий і погірдливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погордливо — ПОГО́РДЛИВО. Присл. до пого́рдливий. Софія погордливо крізь сльози засміялась (Л. Укр., III, 1952, 540); Парасковії Федорівні він злегка кивнув головою, на хлопців зиркнув зневажливо і погордливо (Ів., Таємниця, 1959, 151).  Словник української мови в 11 томах