погордливість
ПОГО́РДЛИВІСТЬ і ПОГІ́РДЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. пого́рдливий і погі́рдливий.
Його запитання, сповнені кмітливості, ставали все більш поважними й цікавими. Це визнавали навіть його товариші на курсах, змінивши свою погордливість і чванькуватість на товариське ставлення (Г. Коцюба);
Батько в Оленки працював головою сільради. У селі це було найвище начальство, Оленка це розуміла, і звідси йшла її погордливість (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)