погордливість

ПОГО́РДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. пого́рдливий.

Його запитання, сповнені кмітливості, ставали все більш поважними й цікавими. Це визнавали навіть його товариші на курсах, змінивши свою погордливість і чванькуватість на товариське ставлення (Коцюба, Нові береги, 1959, 108);

Батько в Оленки працював головою сільради. У селі це було найвище начальство, Оленка це розуміла, і звідси йшла її погордливість (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 36).

Значення в інших словниках

1. погордливість — пого́рдливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. погордливість — і погірдливість, -вості, ж. Властивість за знач. погордливий і погірдливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погордливість — ПОГО́РДЛИВІСТЬ і ПОГІ́РДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. пого́рдливий і погі́рдливий. Його запитання, сповнені кмітливості, ставали все більш поважними й цікавими.  Словник української мови у 20 томах